Драма одного актора, рана знову в повторі,
У горі збираються зорі, знову тараторю,
Тобі про те що відчуваю просто час вбиваю,
Знаю, такого не буває, відлітаю.
У світ своїх ілюзій, думка до ночі грузить,
Проситься проза та серце не відпустить,
Тебе з твоїми тупими заскоками, озлобами
Кінці розмови, та ходжу тими ж тропами.
Не можу відпустити, не можу злити,
Хочеться вити, плити в твоєму серці не розбити.
Хочеться втекти від всього, поховати біль,
Та наврядчи закопаєш суміш почуттів і слів.
Я на тебе присів, зовсім збився приціл,
На легковажних шмар та сук усіх,
Тасує сніг, людей наначе карти,
Я ніби псих, кидаю недоречні жарти.

Все даремно, для тебе всі слова пусті,
Все даремно, почуй мене хоча б у ві сні,
Все даремно, заберіть серце в диспансер,
Все даремно, та все ж чекаю шансу.

Перебирав варіанти, перебирав думки,
Перебирав пріорітети, та всюди лиш ти.
В полоні пустоти потрібно просто йти,
Любовні шняги постити, палить мости.
Та не можу щось тривожить по кімтаті ходжу,
Телефон в руках знайомий номер, знову вводжу.
Розмова ні про що, попрощались по-англійські,
Біль лікує камін, коньяк чи віски.
Скажи хоч щось, не мовчи,
Я спіткуся і ще трохи цей стяг несучи,
Бігаю за чим? І на щось все сповідаюсь,
Зрозуміти усім серцем, тебе намагаюсь.
Вся ця каша, без варіантів, все в тупу,
Я кричу у відповідь лиш чую тишину.
Дай мені знак, дай шанс я прошу,
Я не здамся просто так, не відпущу.