I
Ти уяви собі – падає Боінг
Людей кида сила ваги
Як погані бі-бої вони падають вниз
Найпоганіша криза із усіх криз

Я у салоні і саме в цей час
Хтось на небі надав мені шанс
І я зустрів її врешті решт
Але все це змінив мій арешт
Я бачу сни. Я бачу сни

Ти до мене не ходи, не дзвони
Коли я бачу сни, коли я бачу сни

II
Поки наш літак падав униз
Я пригадав, що читав десь колись
Що у кожній (ої) тварі має буть хтось
В собаки – собака, в Юнони – Авось

У моря – річка, у дома - тин,
У Петра Марічка, все з двох половин
Ми - два береги, Буда та Пешт
Все було б добре, якби не арешт

III
Що було потім, розповім в двох словах
Вирішив я припинити цей жах
Її взяв на руки, крила розкрив
Я покинув літак і на землю злетів

Сяяло сонце, я сів на траву
В її очи я зазирнув
І зрозумів, що нема в світі меж
Але все зіпсував мій арешт

IIII
Ось любов, так любов, я долоні простер
Але поруч з’явився гелікоптер
Суворі люди, пси, автомати
Сказали, що право я маю мовчати

Оце так ламбада, засада така
Але я був винен, я пілот літака
Вона не встигла сказати – “І я тебе теж”, -
Так відбувся мій арешт

P.S.
Вийде сонце, виведе з омани
Але ранок не лікує рани
Спи не спи, журися не журися
Не зустрілися, то хоча б наснися