посiяла людям
лiта своi лiтечка житом
прибрала планету
послала стежкам споришу

навчила дiтей,
як на свiтi по совiстi жити
зiтхнула полегко
i тихо пiшла за межу

куди ж це ви мамо
сполохано кинулись дiти
куди ж ви бабусю
онуки бiжать до ворiт

та я ж не далечко
де сонце лягає спочити
пора мені діти
а ви вже без мене ростіть