Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Коли вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім'я.
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран.
Чоловіки б читали цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Коли вона знову прийде сюди, коли вона знайде свої сліди,
Коли вона принесе з собою срібло трави й невагомість води.
Я знатиму, що її тепло - це все, що було й чого не було,
Єдине що її тут тримало, єдине що її далі вело.
Коли вона знову знайде мене, вишіптуючи лише одне -
Те, що було - давно минуло і те, що буде теж мине.
Тому не ховай свого лиця, ця тиша не має початку й кінця
Поки здіймається наша ніжність, поки б"ються наші серця.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла "любов", я бачив кров на її зубах.
Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть нехай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи, моє срібло, і моє пальне,
Та спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам'ятає мене...

Коли вона знову прийде сюди, коли вона знайде свої сліди,
Коли вона принесе з собою срібло трави й невагомість води.
Я знатиму, що її тепло - це все, що було й чого не було,
Єдине що її тут тримало, єдине що її далі вело.
Коли вона знову знайде мене, вишіптуючи лише одне -
Те, що було - давно минуло і те, що буде теж мине.
Тому не ховай свого лиця, ця тиша не має початку й кінця
Поки здіймається наша ніжність, поки б'ються наші серця.

Коли вона знову прийде сюди
Коли вона знову...
Коли вона знову прийде сюди
Коли вона...
Коли вона знову прийде сюди
Коли вона знову...
Коли вона знову прийде сюди
Коли вона...

Коли вона знову знайде мене, вишіптуючи лише одне -
Те, що було - давно минуло і те, що буде теж мине.
Тому не ховай свого лиця, ця тиша не має початку й кінця
Поки здіймається наша ніжність, поки б'ються наші серця,
наші серця,
наші серця,
наші серця,
наші серця.